Історія  Мартинівки

На широких просторах гадяцького краю розташувались села

Мартинівка,  Велике, Воронівщина, Могилатів, Морозівщина,

Шадурка. Усі вони входять до складу сільської  ради, центром якої є Мартинівка. Нині загальна кількість населення цих сіл становит 1222 жителі.

Ще у давнину ці землі привертали увагу людей. Припускають, що поселеня на місці сучасної  Мартинівки з’явилося в 1-й половині XVII ст. Його першими жителями були вихідці із ближніх сіл, а також селяни-втікачі. Населення користувалось наділеною землею хутора-Казенний. Потім сюди пересилився заможний козак Іван Мартинович Кваша, на честь якого хутір був перейменований у Мартинівський.

За переписом 1859 року, на хуторі, який належав до Гадяцького повіту, налічувавсь 21 двір та проживало 146 чоловік. До початку X століття . Мартинівський уходив до складу Бобрицької волості, потім підпорядкувався Веприку. Кількість його жителів на той час становила 259 осіб, діяло 41 господарство. Селяни обробляли 89 десятин наділеної  від скарбниці землі та 52 десятин власної. Із часом площа орних угідь зросла, і на 1910 рік досягла 264 десятин. Вирощували переважно зернові культури, застосовуючи трипільну сівозміну. Хутори Могилатів та Морозівщина, що дали початок сучасним однойменним селам, були значно менші за Мартинівський.

На 1926 рік Мартинівка, що 16 років тому отримала статус села, уходила до Бобрицької сільради Веприцького району Роменського округу. Мартинівська сільська рада була заснована на початку 30-х років. У цей час жителі сіл об’єднуються в колгоспи “Червоне життя”(Велике, Шадурка, Могилатів), “Політвідділ”(Морозівщина, Воронівщина), “Шлях Леніна” (Мартинівка). Хоч працювати було нелегко, селяни досягли певних успіхів  у виробництві, розбудовували господарства, займалисч благоустроєм сіл.

Крізь неймовірні страждання й випробування пройшли жителі мартинівської землі, вибираючи свободу своєї Вітчизни. 191 з них залишилися в чужій стороні навічно. А поблизу Мартинівки знайшли останній спочинок 347 радянських воїнів, визволяючи село. На честь усіх цих бійців-героїв на території  сільради встановлені пам’ятники, обеліски, стели.

У післявоєнний час першочерговим завданням було відродження народного господарства. У 50-х роках відбулося укрупненя колгоспів Мартинівської сільради, а з 1960 року розпочав свою діяльність радгосп “Гадяцький ”, який у 1997 році реорганізували у ВАТ “Гадяцьке бурякогосподарство”. Це  товариство входить сьогодні до числа 500 найприбутковіших підприємств України. Такий успіх став можливим завдяки клопіткій праці його висококваліфікованого колективу, постійному впровадженню передових технологій, використанню сучасної техніки та продуманій політиці управління  керівника-професіонала О.Я. Суханя.